Рязанова Надія
консультант проекту IFC

Стрімке зростання обсягів ринку лізингу в Україні супроводжується розвитком окремих його секторів, зокрема, збільшенням інтересу до лізингу сільськогосподарського обладнання. У цьому зв'язку виникає потреба у детальному дослідженні потенціалу саме цього сектору вітчизняного ринку лізингу.

Метою даної статті є ознайомлення читачів з категоріями потенційних лізингоодержувачів сільськогосподарської техніки. Ця інформація обов'язково  має враховуватися лізингодавцями при формуванні бізнес планів, оцінці кредитоспроможності лізингодавців та управлінні ризиками.

Загальні питання

В Україні сільське господарство традиційно відіграє важливу роль в економіці. Агропромисловий комплекс (АПК)¹  країни споживає 90-95% сільськогосподарських угідь, 50% водних і 30% трудових ресурсів, в ньому зосереджено 25-30% основних фондів, використовується 10-15% загальнонаціональних інвестицій² . Але, незважаючи на те, що на території України знаходиться четверта частина світових запасів чорноземів а природні умови є сприятливими для аграрного виробництва, показники розвитку її сільського господарства гірші, ніж в інших країнах, середня урожайність зернових культур і продуктивності корів у три-чотири рази нижча порівняно з розвинутими країнами³. Нижчою у три рази порівняно з країнами Західної Європи та Північної Америки є також продуктивності праці у сільському господарстві України.

За оцінками практиків та науковців, аграрна реформа, що здійснювалася в Україні з метою підвищення продуктивності праці й ефективності використання ресурсів у сільському господарстві, поки не досягла своєї мети. Ситуація в сільському господарстві навіть погіршилася порівняно з дореформеним періодом.

При цьому, як зазначають експерти, сільське господарство залишається донором національної економіки, за рахунок чого коефіцієнт інвестування валової доданої вартості у промисловості знаходиться на рівні більше одиниці, а в сільському господарстві він знизився за останнє десятиріччя (див. Табл. 1).

Таблиця 1. Коефіцієнт інвестування валової доданої вартості⁴



Важливим чинником росту продуктивності праці у сільському господарстві та забезпечення сталого розвитку села є рівень технічного оснащення та можливість застосовувати новітні технології у сільськогосподарській галузі в цілому. Новітні технології та оновлення техніки має бути на всіх етапах роботи агропромислового комплексу – від селекційної  роботи, до вирощування сільськогосподарської продукції, її збору, переробки, зберігання, транспортування та реалізації. 

Основні засоби в сільському господарстві

Аналіз розподілу основних засобів за видами економічної діяльності в Україні свідчить, що у сільському господарстві нині зосереджено приблизно 5% цих активів. На жаль, ця частка постійно зменшується (див. Табл. 2), що у контексті недостатнього соціально-економічного розвитку села говорить про актуальність технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва та впровадження у ньому новітніх технологій, розвитку малого та середнього бізнесу на селі.

Таблиця 2. Динаміка основних засобів у сільському господарстві України⁵

 

У структурі основних засобів сільськогосподарських підприємств приблизно третину займають машини та обладнання (див. Табл. 3). На жаль, за оцінками експертів значна частина цих машин та обладнання є фізично та морально застарілою.

Таблиця 3. Склад та структура основних засобів за основним видом діяльності в сільськогосподарських підприємствах на 1.01. 2007 року⁶.

Лізинг для сільського господарства України має стати ефективним інвестиційним механізмом оновлення основних засобів. На сьогодні приблизно 20% лізингових компаній надають у лізинг сільськогосподарську техніку (до цього числа не включена державна лізингова компанія «Украгролізинг»).

Хто такі сільськогосподарські підприємства?      

За даними Держкомстату України у 2006 році в сільському господарстві України налічувалося майже 58 тис. сільськогосподарських підприємств, більшість з яких (74%) була представлена фермерськими господарствами. Решта  - це підприємства у формі господарських товариств, приватних підприємств, виробничих кооперативів, державних та підприємств інших форм господарювання (див. Табл. 4).

Згідно законодавства України до сільськогосподарських підприємств віднесені юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки⁷.

Отже, до сільськогосподарських підприємств належать юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи, що займаються сільськогосподарським виробництвом, незалежно від підпорядкування, форм власності та господарювання. Як категорія вони включають в себе дані по радгоспах, інших державних підприємствах, господарських товариствах, кооперативах, приватних, підсобних сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах.

Таблиця 4. Кількість діючих господарюючих суб'єктів (юридичних осіб) у сільському господарстві у 2006 р⁸.

 

Нині майже 15 тис. сільськогосподарських підприємств мають угіддя площею від 20 до 50 гектарів. Але, незважаючи на те, що ця група підприємств представляє біля 26% всіх підприємств, на них припадає лише 3% всіх сільськогосподарських угідь.

Разом із тим, трохи більше 6 тис. сільськогосподарських підприємств мають угіддя прощею більше 1000 гектарів. І хоча ця група представлена 11% підприємств, в ній зосереджено майже 76% всіх сільськогосподарських угідь (див.  Табл.5).

Таблиця 5. Розподіл сільськогосподарських підприємств за розміром сільськогосподарських угідь у 2006 р⁹.

Фермерські господарства є юридичними особами, які діють згідно Закону України «Про фермерське господарство». Фермерське господарство представляють собою організаційно-правову форму підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство можуть створюватися одним громадянином України або кількома громадянами, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону¹⁰.

У 2006 р. у фермерських господарствах було зайнято трохи більше 132 тис. працюючих, з них 33% жінки. Продукція рослинництва складала майже 89% виробленої у фермерських господарствах продукції (в основаному це цукрові буряки, пшениця та ячмінь ярий); решта (майже 1%) була представлена продукцією тваринництва.

Більшість фермерських господарств (майже 33%) мають сільськогосподарські угіддя площею 20 - 50 га. (див. Табл. 6).

Таблиця 6. Розподіл фермерських господарств за розміром сільськогосподарських угідь у 2006 році¹¹

 

Питома вага фермерських господарств у виробництві основних сільськогосподарських культур є наступною: 

• зернові та зернобобові – 12,3%;
• цукрові буряки – 10,5%;
• соняшник - 15,9%;
• продовольчі баштанні культури – 5,9%;
• кукурудза на силос і зелений корм – 3,8%;
• овочі – 2,8%;
• картопля – 0,5%¹².

Більше, ніж 7,5 тис. сільськогосподарських підприємств (13%) мають організаційно правову форму господарських товариств. Господарське товариство є юридичною особою, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, а також акціонерного товариства¹³.

Трохи більше 4 тис. сільськогосподарських підприємств (7%) діють у формі приватних підприємств. Приватне підприємство є самостійним господарським формуванням, яке здійснює виробничу і комерційну діяльність на базі власного та орендованого майна і землі.

В Україні функціонує також 1,4 тис. сільськогосподарських виробничих кооперативів. Сільськогосподарський виробничий кооператив є підприємством, що створене шляхом  об'єднання фізичних осіб на засадах членства та пайових внесків з метою участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності.

Показники діяльності сільськогосподарських підприємств

Нині рентабельність рослинництва та тваринництва у різних сільськогосподарських підприємств не є однаковою. Нині в Україні рентабельним є лише рослинництво, а тваринництво – збитковим (див. Табл. 7). При цьому найменш рентабельними (тобто збитковими) є державні підприємства. Рослинництво є прибутковою галуззю діяльності, його рентабельність у державних сільськогосподарських підприємствах становила трохи більше 5%. Рентабельність приватних підприємств втричі вища і становить більше 15%.

Таблиця 7. Рентабельність сільськогосподарського виробництва в різних сільськогосподарських підприємствах, 2006 р., %¹⁴ 

Аналіз динаміки показників ефективності сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських підприємствах свідчить, що упродовж 2001 – 2006 років прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції в абсолютних величинах постійно скорочувався і у 2006 році становив 0,63 млрд. грн. Постійно знижувалася також рентабельність виробництва (див. Табл. 8). Це тривожні показники, що підтверджують нагальну необхідність технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств, їх фінансово-економічного оздоровлення (поліпшення фінансового менеджменту, використання нових фінансових технологій тощо).

Таблиця 8. Показники ефективності сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських підприємствах ¹⁵

 

Незважаючи на те, що питома вага сільськогосподарських підприємств, що одержали прибуток у 2006 році становила майже 68% від загальної кількості підприємств (це більше, ніж було у 2005 році), загальний рівень рентабельності по галузі понизився  і становив у 2006 р. до 7,4% (див. Табл. 9).

Таблиця 9. Показники діяльності підприємств галузі сільського господарства¹⁶

 

У структурі витрат на виробництво сільськогосподарської продукції  за останні шістнадцять років суттєво виросла частка матеріальних витрат, на які  нині припадає майже 69% всіх витрат (див. Табл. 10). При цьому у тваринництві цей показник ще вище (більше 75%).

Таблиця 10. Структура витрат на виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах (%)¹⁷ 

Аналіз складу матеріальних витрат показує, що запчастини, ремонтні та будівельні роботи займають лише трохи більше 8%; при цьому, якщо у рослинництві цей показник складає приблизно 11%, то у тваринництві -  ледь перевищує 4% (див. Табл. 11). Висновок напрошується сам собою: щоб підвищити ефективність сільського господарства (продуктивність, врожайність, прибутковість) необхідно переглянути структуру витрат сільськогосподарських підприємств, підвищивши в них витрати на технічне оснащення, обслуговування та капітальний ремонт техніки. Особливо це стосується галузі тваринництва.

Таблиця 11. Структура матеріальних витрат, що увійшли в собівартість продукції, 2006 р., %¹⁸  

У складі інших витрат на виробництво сільськогосподарської продукції у 2006 році більше половини припадало на орендну плату за земельні частки (паї) (див. Табл. 11).

Таблиця 11. Структура інших витрат на виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах, 2006 р., %¹⁹  

Господарства населення

В Україні важливим суб'єктом господарювання на селі є селянські господарства (господарства населення, домогосподарства). Селянське господарство є формою господарської діяльності фізичної особи, яка здійснюється особисто або з членами сім'ї на землі, наданій для ведення сільського господарства та задоволення потреб у продовольстві.

Ці  суб'єкти господарювання представляють собою сукупність осіб (або одну особу), які спільно проживають в одному житловому приміщенні (його частині), ведуть спільне господарство, мають спільні витрати на утримання житла, харчування тощо. До цієї категорії також належать фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

За офіційними даними, питома вага господарств населення у виробництві валової продукції сільського господарства за останні шістнадцять років постійно зростала і нині досягає більше 60% (див. Табл. 12).

Таблиця 12. Питома вага  основних категорій господарств у виробництві валової продукції сільського господарства (%)²⁰ 



У 2006 році в Україні налічувалося 4, 8 тис. особистих селянських господарств ( див. Табл. 13).  Їм належало 6,7 тис. га земельних ділянок, з яких трохи менше половини призначалося для ведення особистого селянського господарства.

Таблиця 13. Показники особистих селянських господарств, 2006 р.²¹

 

В середньому на одне особисте селянське господарство припадає невеличка ділянка землі -  трохи більше 1 гектара, з яких для ведення підсобного сільського господарства лише 0,63 гектара (див. Табл. 14).

Таблиця 14. Показники особистих селянських господарств у розрахунку на одне господарство, 2006 р.²²