У контексті необхідності подальшого поступального розвитку ринку лізингу в Україні, а також стратегії інтеграції нашої країни у європейський та світовий фінансові ринки все більш актуальними стають питання удосконалення вітчизняного бухгалтерського законодавства щодо обліку лізингових операцій.

Законом України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. бухгалтерський облік підприємств визначено однією з пріоритетних сфер,  в яких здійснюється адаптація законодавства України.

Нині в Україні вже існує національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда". Практика показала, що текст цього національного Стандарту потребує доопрацювання з метою його приведення у повну відповідність до міжнародного стандарту щодо лізингу (IAS 17 «Leases").

Вашій увазі пропонується проект нової редакції національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда».

Проект нової редакції Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»

I. Загальні паложення

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - Положення (стандарт) 14) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми Положення (стандарту) 14 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

3. Положення (стандарт) 14 не поширюється на:

1) орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням корисних копалин, нафти, газу та подібних невідтворюваних ресурсів;
 
2) угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

3) угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів;

4) біологічні активи - об'єкти оренди, які оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 „Біологічні активи".

5) інвестиційну нерухомість – об’єкти, які оцінюються за справедливою вартістю згідно з Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 32 „Інвестиційна нерухомість.

4. Норми Положення (стандарту) 14 застосовують до угод, які передають право користування активами, навіть якщо експлуатація або технічне обслуговування таких активів може вимагати надання значних послуг лізингодавцем. Цей Стандарт не застосовують до угод, які передбачають надання послуг і не передають права на використання активів від однієї сторони, що укладає угоду, до іншої.

5. Терміни, що використовуються у Положенні (стандарті) 14,  мають таке значення:

Валові інвестиції в оренду – це сукупна сума:
а) мінімальних    орендних    платежів,    які   підлягають    отриманню орендодавцем за угодою про фінансову оренду;
та
б) будь-якої    негарантованої    ліквідаційної    вартості, нарахованої орендодавцю.

Гарантована ліквідаційна вартість:

1) для орендаря - частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов'язаною з ним стороною (сума гарантії є максимальною сумою, яка підлягає сплаті за будь-яких обставин);

2) для орендодавця - частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або третьою стороною, яка не пов’язана з орендарем і здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.
 
Мінімальні орендні платежі – це платежі протягом строку оренди, що вимагаються або можуть вимагатися від орендаря, за вирахуванням непередбаченої орендної плати, вартості послуг і сплачених та відшкодованих орендарю податків, збільшені:

1) для орендаря - на будь-які суми гарантовані ним або пов’язаною з ним стороною;
2) для орендодавця – на суму будь-якої ліквідаційної вартості, гарантованої орендодавцю:
а) орендарем;
б) стороною пов’язаною з орендарем;
або
в) третьою стороною, яка не пов’язана з орендарем і здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.

У разі, якщо орендар має намір придбати об'єкт оренди за ціною, яка, як очікується, буде нижче за його справедливу вартість на дату прийняття остаточного рішення про придбання і достатньою для обґрунтованої впевненості на початку строку оренди в тому, що вибір буде здійснено, то мінімальні орендні платежі включають мінімальні суми, які підлягають сплаті протягом строку оренди до очікуваної дати прийняття остаточного рішення щодо придбання та суму, що необхідна для реалізації цього рішення.

Невідмовна орендна угода – це угода про оренду, яка анулюється лише:

а) після того, як відбудеться певна віддалена непередбачена подія;
б) з дозволу орендодавця;
в) якщо орендар укладає нову орендну угоду на той самий чи еквівалентний актив з тим самим орендодавцем;
або
г) після сплати орендарем такої додаткової суми, яка з самого початку свідчить, що подовження угоди про оренду є обґрунтовано певним.

Негарантована ліквідаційна вартість - частина ліквідаційної вартості, отримання якої орендодавцем при реалізації об'єкта оренди не забезпечується або гарантується лише пов'язаною з ним стороною.

Незароблений фінансовий дохід – це різниця між:

а) валовими інвестиціями в оренду
та
б)чистими інвестиціями в оренду.

Непередбачена орендна плата – це та частина орендних платежів, яка не зафіксована за сумою, а базується на майбутній величині чинника який змінюється, але не в наслідок плину часу (наприклад, зміна відсотку майбутніх продажів, обсягів майбутнього використання, майбутніх індексів цін, майбутніх відсоткових ставок).

Операційна оренда - оренда інша, ніж фінансова.

Оренда - угода, за якою орендодавець передає орендареві в обмін на платіж або ряд платежів право користування активом протягом погодженого періоду часу.

Первісні прямі витрати – це додаткові витрати, які прямо відносяться до ведення переговорів та укладання угоди про оренду, за винятком таких витрат, понесених орендодавцями-виробниками чи орендодавцями-дилерами.

Початок оренди - дата, яка настає раніше: дата підписання орендної угоди, або дата згоди сторін виконати зобов'язання щодо основних положень угоди. На цю дату:
а) оренда класифікована як операційна, або як фінансова;
та
б) у випадку фінансової оренди, визначено суми, що їх слід визнавати на початку оренди.

Початок строку оренди – це дата, з якої орендар набуває права використовувати орендований актив. Це дата первісного визнання оренди (тобто визнання належним чином активів, зобов’язань, доходу або витрат, які є наслідком угоди про оренду).

Припустима ставка відсотка при оренді – це ставка дисконту, яка на початку оренди веде до того, що сукупна теперішня вартість (а) мінімальних лізингових платежів та       (б) негарантованої ліквідаційної вартості має дорівнювати сумі (1) справедливої вартості об'єкта оренди та (2) будь-яких первісних прямих витрат орендодавця.

Справедлива вартість – це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. 

Строк економічної експлуатації – це:

а) або період, протягом якого очікується використання активу одним чи кількома користувачами; 
б) або кількість одиниць продукції чи подібних одиниць, яку один чи кілька користувачів очікують отримати від активу.  
 
Строк корисної експлуатації – це розрахунковий період, що залишився з початку строку оренди, не обмежений строком оренди, протягом якого очікується споживання певним суб’єктом господарювання економічних вигод, втілених в активі.

Ставка відсотка на можливі позики орендаря – це ставка відсотка, яку мав би сплачувати орендар за подібну оренду, або (якщо цей показник визначити неможливо) ставка відсотка за позиками для придбання подібного активу (на той самий термін та з подібним забезпеченням) на початку строку оренди.

Строк оренди – це невідмовний період, на який орендар уклав угоду про оренду, та будь-які наступні терміни, протягом яких орендар має вибір продовження строку оренди активу з подальшою оплатою або без неї, і на початку строку оренди існує обґрунтована впевненість, що це право вибору орендаря буде здійсненим.
 
Фінансова оренда – це оренда, за якою передаються в основному всі ризики та винагороди пов’язані з правом власності на актив. Ризики включають можливість збитків від простоїв або технічної застарілості, а також коливань у надходженнях внаслідок зміни економічних умов. Винагороди можуть бути представлені у формі очікування рентабельного функціонування протягом строку економічної експлуатації активу та прибутку від зростання вартості або реалізації ліквідаційної вартості. Право власності на актив може з часом передаватися або не передаватися.

Чисті інвестиції в оренду – це валові інвестиції в оренду, дисконтовані за відсотковою ставкою, припустимою при оренді.

6. Угода про оренду або зобов'язання може містити положення щодо коригування орендних платежів у разі змін собівартості будівництва чи придбання орендованої нерухомості або в разі зміни інших критеріїв собівартості чи вартості (наприклад, загального рівня цін або витрат орендодавця на фінансування оренди) протягом періоду з початку оренди до початку строку оренди. При цьому для цілей цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку вплив будь-якої такої зміни вважатиметься таким, що відбувається на початку оренди

7. Визначення оренди охоплює угоди про здачу в найом активу, які містять положення, що надають наймачеві право придбати право власності на актив після виконання узгоджених умов. Ці угоди відомі як угоди найму-продажу.

8. Є оренда фінансовою, чи операційною, залежить від сутності операції, а не від форми договору. Оренда як правило класифікується як фінансова за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:
1) за договором оренди орендар набуває права власності на орендований актив в кінці строку оренди;
2) орендар має право та намір придбати об'єкт оренди за ціною, що, як очікується на початку оренди, буде нижче його справедливої вартості на дату придбання;
3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди, навіть якщо право власності не передається;
4) на початок оренди теперішня вартість мінімальних орендних платежів дорівнює принаймні в основному справедливій вартості об'єкта оренди;
5) орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без значних модифікацій;
6) орендар має можливість подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;
7) якщо оренда може бути анульована орендарем, і  збитки орендодавця від анулювання несе орендар;
8) прибутки або збитки від коливання справедливої вартості залишку припадають на орендаря (наприклад, у формі знижки орендної плати, що еквівалентна більшій частині надходжень від продажу активу наприкінці оренди).

9. Ознаки, наведені у п.8 не завжди є переконливими. Якщо, виходячи з інших ознак, ясно, що оренда не передає в основному всіх ризиків та винагород щодо володіння активом орендарю, оренду класифікують як операційну. Наприклад. це може відбуватися, якщо право власності на актив передається наприкінці оренди за змінну плату, що дорівнює її справедливій вартості на той час, або якщо оренда є непередбачуваною, внаслідок чого орендар не має в основному всіх ризиків та винагород.

10. Класифікацію оренди здійснюють на початку оренди.  Якщо з часом орендар і орендодавець погоджуються змінити положення угоди про  оренду (за винятком поновлення оренди) так, що це спричинить зміну її класифікації проведеної згідно п. 8-9,  тоді переглянута угода вважається новою протягом строку її дії. Проте зміни в попередніх оцінках (наприклад, зміни в попередніх оцінках строку економічної експлуатації або ліквідаційної вартості зданого в оренду майна) або зміни обставин (наприклад, невиконання зобов'язань орендарем) не ведуть до нової класифікації оренди з метою обліку.

11. Оренда землі та будівель класифікується як операційна або фінансова оренда так само, як оренда інших активів. Проте, характерною особливістю землі є те, що вона, як правило, має невизначений строк економічної експлуатації, і якщо не очікується, що право власності передаватиметься орендарю наприкінці строку оренди, то орендар як правило не несе в основному всі ризики і не отримує всіх винагород щодо володіння; у цьому випадку оренда буде операційною орендою. Платіж, зроблений при укладанні угоди або набутті права користування орендованим згідно операційної оренди майном, являє собою сплачену авансом орендну плату, що амортизується протягом строку оренди відповідно до моделі отримання вигод.

12. Елементи земельних ділянок та будівель в угоді про оренду землі та будівель розглядаються окремо з метою класифікації оренди. Якщо очікується, що право власності перейде до орендаря наприкінці строку оренди, тоді обидва елементи класифікують як фінансову оренду, незалежно від того, аналізують їх як одну оренду чи дві оренди, якщо з інших ознак не ясно, чи передає угода про оренду в основному всі ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на один чи обидва елементи. Якщо земля має невизначений строк економічної експлуатації, і якщо не очікується, що право власності передаватиметься орендарю наприкінці строку оренди відповідно до п.11, елемент землі, як правило, класифікують як операційну оренду. Елемент будівель класифікують як фінансову або операційну оренду відповідно до п. 8-10.

13. У разі необхідності класифікації та обліку оренди землі та будівель мінімальні орендні платежі (включаючи будь-які одноразові авансові платежі) розподіляють на елементи земельних ділянок та будівель пропорційно відповідній справедливій вартості (що склалася на початок оренди) права користування орендаря елементом земельних ділянок та елементом будівель згідно угоди про оренду. Якщо орендні платежі не можна достовірно розподілити на ці два елементи, і якщо не ясно що обидва елементи є операційною орендою (у цьому випадку всю оренду класифікують як операційну оренду), то всю оренду класифікують як фінансову оренду.

14. Якщо в  угоді про оренду землі та будівель сума, яку первісно визнавали як елемент земельної ділянки відповідно до п. 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14, є несуттєвою, то землю та будівлі можна розглядати як єдину статтю з метою класифікації оренди, застосовуючи при класифікації положення п. 8-10. У такому випадку строк економічної експлуатації будівель вважається строком економічної експлуатації всього орендованого активу.

15. Окрема оцінка елементів землі та будівель не потрібна, якщо право користування орендаря земельними ділянками та будівлями класифікується як інвестиційна нерухомість відповідно до ПБО 32, і існує модель оцінки справедливої вартості. Детальні обчислення для цієї оцінки необхідні тільки, якщо інакша класифікація одного або обох елементів є непевною.

16. Відповідно до ПБО 32 можна, щоб орендар класифікував майновий інтерес, що виникає за угодою операційної оренди, як інвестиційну нерухомість. Якщо він це робить, майновий інтерес обліковують так, наче це є фінансова оренда і, крім цього, до визнаного активу застосовують модель справедливої вартості. Орендар має продовжувати обліковувати оренду як фінансову оренду, навіть якщо подальша подія змінює характер майнового інтересу орендаря настільки, що вона більш не класифікується як інвестиційна нерухомість. Це відбуватиметься, наприклад, якщо орендар:

а) займає нерухомість, яка згодом переходить у його  власність за доцільною ціною, що дорівнює її справедливій вартості на дату такого переходу,
або
б) передає актив у суборенду, внаслідок чого в основному всі ризики та винагороди пов'язані з володінням та користуванням майном переходять до непов'язаної третьої сторони. Така суборенда обліковується орендарем як фінансова оренда третій стороні, хоча третя сторона може обліковувати її як операційну оренду.

II. Облік оренди в орендаря

17. Орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю орендованого майна або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів. На початку строку оренди актив та зобов'язання щодо майбутніх орендних платежів визнаються в балансі за однаковими сумами, за винятком будь-яких первісних прямих витрат орендаря, які додаються до суми, визнаної як актив. Первісними є витрати, що мають місце у зв'язку із діяльністю орендаря з проведення переговорів та надання гарантій за угодами про оренду і які прямо відносяться до діяльності здійснюваної орендарем для фінансової оренди. 

Ставкою дисконту, яку слід застосовувати при обчисленні теперішньої вартості мінімальних орендних платежів, є припустима ставка відсотку при оренді, якщо ні, то слід застосовувати ставку відсотка на можливі позики орендаря.

18. Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря.

Мінімальні орендні платежі слід розподіляти між фінансовими витратами та зменшенням непогашених зобов'язань. Фінансові витрати розподіляються на кожен період протягом строку оренди так, щоб забезпечити сталу періодичну ставку відсотка на залишок зобов'язань. Непередбачені орендні плати слід відображати як витрати в тих періодах, у яких вони понесені.

На практиці при розподілі фінансових витрат на періоди протягом строку оренди для спрощення обчислень орендар може застосовувати деякі форми наближення.

19. Витрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансової оренди.

Втрати від зменшення корисності об'єктів фінансової оренди визнаються орендарем у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

20. Амортизація об'єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу.

Періодом очікуваного використання об'єкта фінансової оренди є строк корисної експлуатації  (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або коротший з двох періодів - строк оренди або строк корисної експлуатації об'єкта фінансової оренди (якщо переходу права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено).

Метод нарахування амортизації об'єкта фінансової оренди визначається орендарем відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та 8 "Нематеріальні активи".

21. Об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю указаною в угоді про оренду.
Витрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

22. Належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних із використанням об'єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нової орендної угоди зменшуються протягом строку оренди його витрати з орендної плати.

III. Облік оренди в орендодавця

23. Орендодавцям слід визнавати у своїх балансових звітах активи передані  за угодами про фінансову оренду  як дебіторську заборгованість за сумою, що дорівнює чистим інвестиціям в оренду.

За угодою про фінансову оренду в основному всі ризики та винагороди, що пов'язані з правом власності на актив, передаються орендодавцем, а отже, орендний платіж що підлягає отриманню, розглядається орендодавцем як погашення основної суми боргу та фінансовий дохід, що представляють суму відшкодування та винагороду орендодавцю за його інвестиції й послуги.

24. Орендодавці часто несуть первісні прямі витрати, до яких належать комісійні, гонорари за юридичні послуги та внутрішні витрати, які є додатковими та можуть прямо розподілятися на ведення переговорів та укладання угоди про оренду.  До них не включаються загальні накладні витрати, такі як витрати понесені групою збуту та маркетингу. При фінансовій оренді (крім пов'язаної з орендодавцями-виробниками чи орендодавцями-дилерами) первісні витрати включають у первісну оцінку дебіторської заборгованості за фінансовою орендою та зменшують суму доходу, визнану протягом строку оренди. Припустима ставка відсотка при оренді визначається так, щоб первісні прямі витрати автоматично входили до складу дебіторської заборгованості за фінансовою орендою; немає потреби додавати їх окремо. Витрати, понесені орендодавцями-виробниками чи орендодавцями-дилерами у зв'язку з веденням переговорів та укладанням угоди про оренду виключаються з визначення первісних прямих витрат. Внаслідок цього вони виключаються з чистих інвестицій в оренду і визнаються як витрати тоді, коли визнається дохід від продажу, що, як правило, відбувається при фінансовій оренді на початку строку оренди.

25. Визнання фінансового доходу має базуватися на моделі, що відображає сталу періодичну норму прибутковості на чисті інвестиції орендодавця в фінансову оренду.

Метою орендодавця є розподіл фінансового доходу протягом строку оренди на систематичній та раціональній основі. Такий розподіл доходу базується на моделі, що відображає сталу періодичну прибутковість на чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду. Орендні платежі, які відносяться до облікового періоду (за винятком витрат на послуги), вираховуються з валових інвестицій в оренду для зменшення основної суми боргу і незаробленого фінансового доходу.

Актив у фінансовій оренді, що його класифікують як утримуваний для продажу (або включений у ліквідаційну групу, що її класифікують як утримувану для продажу) обліковується відповідно до ПБО 27 «Діяльність, що припиняється».

26. Попередньо оцінена негарантована ліквідаційна вартість, що використовується при обчисленні валових інвестицій в оренду, регулярно переглядається. Якщо відбувається зменшення розрахункової негарантованої ліквідаційної вартості, то розподіл доходу протягом строку оренди переглядається, і будь-яке зменшення вже нарахованих сум визнається негайно.

27. Фінансова оренда активу орендодавцем-виробником або орендодавцем-дилером може спричинити два типи доходу:

а) прибуток або збиток, еквівалентний прибутку або збитку  внаслідок безпосереднього продажу орендованого активу за нормальними цінами, що відображають будь-які прийнятні знижки внаслідок значного обсягу або торговельні знижки;

б )    фінансовий дохід протягом строку оренди.

28. Дохід від продажу, відображений в обліку на початку строку фінансової оренди орендодавцем-виробником або орендодавцем-дилером, є справедливою вартістю активу або, якщо вона менша, — теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів орендодавцю, що нараховуються за ринковою ставкою відсотка. Собівартість продажу, визнана на початку строку оренди, є собівартістю або балансовою вартістю (якщо вони різні) орендованого майна мінус теперішня вартість негарантованої ліквідаційної вартості. Різниця між надходженнями від продажу та собівартістю продажу є прибутком від продажу, що визнається згідно з політикою, якої дотримується суб'єкт господарювання щодо безпосередніх продажів.

29. Якщо орендодавець-виробник або орендодавець-дилер призначають штучно занижені ставки відсотка для залучення клієнтів, прибуток від продажу буде обмежений прибутком, який був би за умови нарахування ринкової ставки відсотка.

30. Витрати, понесені орендодавцем-виробником або орендодавцем-дилером у зв'язку з веденням переговорів та укладанням угоди про фінансову оренду, визнаються як витрати на початку строку оренди, оскільки вони в основному пов'язані з отриманням прибутку від продажу виробником або дилером.

31. Вартість і нарахування амортизації об'єкта операційної оренди відображається орендодавцем на рахунках бухгалтерського обліку класу 1 "Необоротні активи".

32. Дохід від операційної оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нової орендної угоди орендодавцем зменшуються протягом строку оренди доходи від орендної плати.

33. Первісні прямі витрати, понесені орендодавцями при веденні переговорів та укладанні угоди про операційну оренду, слід додавати до балансової вартості орендованого активу та визнавати як витрати протягом строку оренди за такою самою основою, як дохід від оренди. 

Нарахування амортизації за об'єктами операційної оренди здійснюється орендодавцем у порядку, передбаченому ПБО 7 "Основні засоби". 

34. Орендодавець-виробник або орендодавець-дилер не визнають ніякого прибутку від продажу активу після укладання угоди про операційну оренду через те, що вона не є еквівалентом продажу.

IV. Продаж активу з укладанням угоди про його одержання в оренду
(зворотна оренда)

35. При продажу активу з одночасним укладанням угоди про його одержання продавцем в оренду (тобто при зворотній оренді) орендний платіж та ціна продажу, як правило, взаємозалежні, оскільки про них домовляються як про єдиний пакет.

36. При продажу активу з укладанням угоди про його одержання продавцем у фінансову оренду:

36. 1. Якщо продаж активу супроводжується укладанням угоди про його зворотну фінансову оренду, орендареві-продавцю не слід негайно визнавати як прибуток будь-яке перевищення надходжень від продажу над балансовою вартістю цього активу. Його слід амортизувати протягом строку оренди.

37. При продажу активу з укладанням угоди про його одержання продавцем в операційну оренду:

37. 1. Якщо продаж активу супроводжується укладанням угоди про його зворотну операційну оренду, і ясно, що зворотна оренда здійснюється за справедливою вартістю, то будь-який прибуток або збиток визнаються негайно. Якщо ціна продажу активу менша за його справедливу вартість, тоді будь-який прибуток або збиток слід визнавати негайно, за винятком випадку, коли збиток компенсується майбутніми орендними платежами за ціною, меншою за ринкову, і він відстрочується та амортизується пропорційно орендним платежам за період, протягом якого очікується використання активу.

37. 2. Якщо зворотна оренда є операційною, а орендні платежі і продажна ціна встановлюються за справедливою вартістю, то така оренда є фактично звичайною операцією купівлі-продажу, і будь-який прибуток або збиток визнається негайно.

37. 3. Якщо справедлива вартість активу на момент його продажу з подальшою його орендою менша від його балансової вартості,   збиток,   що   дорівнює  величині різниці  між   балансовою  та справедливою вартістю, слід визнавати негайно.