Не секрет, що лізингова компанія для ефективності своєї діяльності повинна формувати стратегію свого фінансування. Як і будь-яка компанія, вона може використати власні ресурси, або залучити кредитні ресурси. Проте це не єдині способи фінансування, які може використати лізингодавець для придбання предметів лізингу.

Випуск та розміщення корпоративних облігацій – один із способів корпоративного фінансування власного бізнесу.

Згідно Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» облігацією вважаться цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації компаній підтверджують зобов’язання емітента за ними та не дають права на участь в управлінні емітентом.

Існує думка серед керівників багатьох компаній, що випуск облігацій – «іграшка» для відомих та багатих компаній.

Проте це не зовсім так. Невеликі компанії також можуть випустити облігації. Наприклад, для створення позитивної кредитної історії та проведення успішних емісій в майбутньому. Однак емітенти, які починають роботу з випуску облігацій,  мають зважити свої можливості, щоб не отримати збитки в результаті такого випуску.

Мета випуску облігацій

Рішення про випуск облігацій повинно прийматись виходячи із довгострокової програми розвитку компанії.  Таким чином, перед тим, як розпочати емісію, компанія повинна визначити свої цілі та цілі випуску облігацій.

Як правило, випуск облігації переслідує дві цілі:

1. залучення фінансових ресурсів (відповідно для фінансування власних бізнес проектів);
2. формування позитивної кредитної історії та позитивного іміджу компанії для подальшого залучення значних обсягів фінансових ресурсів на ринку корпоративних облігацій, акцій, або виходу на міжнародні ринки.

Незалежно від мети емісії, керівництво компаній, яка планує випуск  облігацій, повинно пам’ятати про деякі основні умови успішної емісії.

Умови успішної емісії

1) Фінансовий стан, зокрема, прибутковість емітента
Оскільки основним джерелом погашення облігацій є прибуток компанії, то обсяг емісії слід визначати, виходячи з рівня цього прибутку.  Таким чином, головною умовою виходу на ринок корпоративних облігацій є задовільний фінансовий стан, зокрема, - прибуток емітента.

2) Основні параметри випуску

2.1. Мінімальний обсяг емісії
Оскільки випуск облігацій є затратним інструментом залучення фінансових коштів, доцільно визначити мінімальний обсяг емісії. Критеріями визначення мінімального обсягу емісії будуть прогнозовані витрати, пов’язані з випуском облігацій, та передбачуваний рівень доходності активів, за ради яких залучаються фінансові ресурси.

Визначаючи мінімальний обсяг емісії облігацій, слід пам’ятати, що чим менший обсяг облігацій, що випускаються, тим нижча їх ліквідність, та, відповідно, привабливість для інвесторів. В свою чергу, чим більш ліквідний цінний папір, тим менший рівень доходності по ній влаштовує покупця облігації – інвестора, оскільки більш високий рівень ліквідності передбачає менший рівень ризику. Це, в свою чергу, означає менший рівень витрат по обслуговуванню облігацій для емітента.

Крім того, компанія повинна бути в змозі не лише випустити облігації, але і вигідно та в повному обсязі їх розмістити, обслуговувати їх, та в кінці строку – погасити облігації. В цьому їй допоможе андеррайтер – банк або інвестиційна компанія, яка може кваліфіковано визначити параметри позики, здійснити всі офіційні дії, пов’язані з процедурою емісії та розміщенням облігацій серед інвесторів.  В свою чергу вибір андеррайтера здійснюється, виходячи з його досвіду роботи в питаннях підготовки та розміщення емісій корпоративних облігацій. Винагорода андеррайтера іноді сягає до 1-2% вартості випуску облігацій.

Безперечно, існують і приклади невеликих емісій. В таких випадках, як правило, облігації розміщуються серед незначного кола інвесторів, домовленість з якими досягається емітентом ще під час планування емісії. Попередня домовленість з інвесторами є запорукою успішного розміщення таких облігацій.

Підсумовуючи вищесказане, слід наголосити, що залучення ресурсів на ринку корпоративних облігацій буде коштувати недешево, у зв’язку з чим необхідно оцінити, чи принесуть такі значні витрати економічний ефект.

2.2. Строки виплати та дохід
Згідно українського законодавства розрізняються відсоткові облігації – облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів, та цільові – облігації, що розміщується за ціною, нижчою їх номінальної вартості. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.
Строки погашення облігацій різні. Проте для інвестора бажані щоквартальні виплати.

2.3. Строк погашення
Строк обігу облігацій, як правило, залежить від мети залучення фінансових ресурсів, розміру та перспектив розвитку компанії-емітента та від її кредитного рейтингу. Необхідно відзначити, що строк обігу облігацій безпосередньо пов’язаний з відсотком по облігації: чим триваліший строк обігу облігації, тим вищий відсоток по ній.

Облігації можуть розміщуватись з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється лише у разі, якщо така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред’явлені для дострокового погашення.

Середній строк погашення облігацій на українському ринку складає 2-3 роки, але для нових емітентів рекомендується випуск облігацій строком на один рік. Якщо першим випуском облігацій емітент зарекомендує себе як надійний позичальник, то наступний випуск він зможе розмістити під меншу доходність, тобто з меншими для себе витратами.

Визначаючи строк обігу облігацій, слід враховувати, що інвестори зацікавлені в придбанні короткострокових облігацій.

Загальні вимоги до емітента облігацій

По-перше, компанія може розпочати процес випуску облігацій тільки після повної сплати свого статутного капіталу.

По-друге, компанія має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

По-третє, умови розміщення облігацій, що розміщуються акціонерним товариством, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції такого товариства (конвертовані облігації).

По-четверте, емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника. Обіг облігацій дозволяється лише після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (надалі - ДКЦПФР) звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.
Етапи випуску облігацій

Майже рік в Україні діє нове Положення¹ , яке регулює  питання здійснення емісії облігацій та їх обігу. Нове Положення містить значну кількість новел, починаючи від загальних питань випуску та обігу облігацій, закінчуючи такими приватними питаннями, як: обіг цільових облігацій, питання зупинення обігу облігацій у разі ліквідації емітента тощо.

Основні етапи випуску облігацій є наступними:

• прийняття рішення про закрите / відрите розміщення облігацій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;
• подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску облігацій, реєстрація ДКЦПФР випуску облігацій, проспекту їх емісії (для відритого розміщення), та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;
• присвоєння облігаціям міжнародного ідентифікаційного номера;
• укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії облігацій або з реєстратором про ведення реєстру власників іменних облігацій, виготовлення сертифікатів цінних паперів або розміщення глобального сертифіката (у разі емісії облігацій у бездокументарній формі існування);
• тільки для відкритого розміщення - розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії облігацій, шляхом його опублікування;
• розміщення облігацій;
• затвердження результатів розміщення облігацій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, подання та реєстрація ДКЦПФР звіту про результати розміщення облігацій, отримання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;
• надання емітентом до депозитарію або реєстратору копії свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

Зупинимось на характеристиці деяких з етапів більш детально.

Прийняття рішення про розміщення облігацій
Як і раніше, процес випуску облігацій починається з прийняття рішення про випуск. Приймаючи таке рішення, компанія визначає, кому вона збирається продавати свої облігації. Як правило, розміщення облігацій здійснюється серед визначеного кола фізичних та юридичних осіб. Такий процес називається закритим (приватним) розміщенням.

Крім закритого розміщення нове Положення дозволяє компанії здійснювати відкрите (публічне) розміщення облігацій. При відкритому розміщенні облігації пропонуються широкому колу інвесторів, та купити їх може будь-хто.



Слід мати на увазі, що стосовно кожного розміщення облігацій емітент приймає окреме рішення. Рішення про розміщення облігацій приймається органом управління емітента та оформляється протоколом. Фактично протокол відповідного органу управління емітента має відповідати нормам вищезгаданого Положення та містить всю  інформацію про емітента та про облігації, що пропонуються ним для розміщення: вид облігацій, вид  розміщення, порядок розміщення, порядок виплати доходу, порядок погашення тощо.

Реєстрація ДКЦПФР випуску облігацій, проспекту їх емісії для відкритого розміщення
Як вже зазначалось, реєстрація проспекту емісії облігацій передбачена лише у разі, якщо емітентом прийнято рішення про відкрите розміщення облігацій.

Підготовка  проспекту емісії облігацій є важливою та найбільш трудомісткою задачею. Часто лише професійні андеррайтери можуть справитись з цією задачею, при цьому від емітента вимагається максимальна відкритість перед своїм андеррайтером.

Проспект емісії облігацій складається з наступних основних розділів:

1. інформація про емітента;
2. інформація про фінансово-господарський стан емітента;
3. відомості про попередні випуску облігацій;
4. інформація про розмір частки в статутному капіталі емітента, що перебуває у власності членів виконавчого органу цього емітента;
5. перелік осіб, що мають у статному капіталі емітента частку, що перевищує 10%;
6. відомості про реєстратора або депозитарій;
7. інша інформація (дані про осіб, відповідальних за інформацію, яка міститься в проспекті емісії, тощо).

Реєстрація проспекту емісії здійснюється одночасно з реєстрацією випуску облігацій.  Специфікою етапу  реєстрації ДКЦПФР випуску облігацій є те, що емітенту видається лише тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій. Остаточно випуск облігацій буде зареєстровано лише після успішного розміщення хоча б однієї облігації.

Присвоєння облігаціям міжнародного ідентифікаційного номера є новим етапом в процедурі випуску облігацій. Навіть якщо компанія і не думала, що її облігаціями зацікавляться іноземні інвестори, без цієї  процедури обійтись неможливо. Більше того, присвоєння такого коду є обов’язковим етапом як для відкритих, так і для закритих розміщень облігацій.

Згідно Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів - номер (код ISIN), який дозволяє однозначно ідентифікувати цінні папери або інший фінансовий інструмент. Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" нумерація (кодифікація) цінних паперів відповідно до міжнародних норм належить до компетенції Національного депозитарію України.

Якщо облігації випущені в документарній формі, сертифікат таких облігації обов’язково має містити код випуску цінного паперу.

Як і раніше, емітент облігацій повинен надати в ДКЦПФР звіт про результати розміщення облігацій. Проте склад документів, що супроводжують такий звіт, змінений. Зокрема, зараз в ДКЦПФР необхідно подавати документ, що підтверджує оплату першим власником 100% вартості розміщених облігацій.
Крім цього разом з наданням в ДКЦПФР звіту про розміщення емітент повинен повернути в ДКЦПФР тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій. Якщо реєстрація звіту про результати розміщення пройде успішно, ДКЦПФР протягом двох тижнів від дня реєстрації видає емітенту уже остаточне свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій на суму загальної номінальної вартості розміщених облігацій. Тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій анулюється.

Звіт про наслідки погашення облігацій
Як і раніше, необхідно прозвітувати перед ДКЦПФР про погашення облігацій. Положення передбачає 15-ти денний термін подання до Комісії звіту про наслідки погашення облігацій з моменту закінчення строку погашення. Одночасно зі звітом про наслідки погашення облігацій емітент повинен подати в ДКЦПФР оригінал свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій та заяву про скасування реєстрації їх випуску.

Практика випуску облігацій компаніями свідчить про те, що якщо правильно підготуватись до випуску, то результат від їх розміщення перевищить сподівання. Це ще раз доводить, що облігації є альтернативним джерелом фінансування лізинговими компаніями свого бізнесу. Бажаємо успіхів!