І. Головні передумови реформування

Оцінка сучасної податкової системи

Протягом останніх 7 років після набрання чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною зроблено чимало кроків на шляху наближення законодавства України щодо непрямого оподаткування і оподаткування підприємств до норм і стандартів податкового права ЄС. У сфері непрямого оподаткування враховані основні вимоги базових нормативних актів Євросоюзу - Шостої Директиви Ради 77/388/ЄЕС щодо спільної системи справляння податку на додану вартість та Директиви Ради 92/12/ЄЕС про загальну систему зберігання, обігу і моніторингу за підакцизними товарами. Діюча система оподаткування підприємств відповідає вимогам ЄС щодо визначення платника податку, бази оподаткування, місця оподаткування тощо.

Центральним напрямом реформування податкової системи України, починаючи з 1995 року, є зниження податкового навантаження на економіку. Внаслідок здійснення послідовних кроків, спрямованих на вирішення цього завдання, знижено ставки основних податків - ПДВ з 28 до 20% , податку на прибуток підприємств з 30 до 25%, а також запроваджено пропорційне оподаткування доходів громадян за ставкою 15% (з 1.01.2004 до 31.12.2006 - 13%) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати до соціальних фондів з 51 до 47,5% (1997 р.) і до 37,5% (в середньому на сьогодні). В результаті податкові ставки, за якими справляються акцизний збір і податок з доходів фізичних осіб в Україні, знаходяться на рівні значно нижчому, ніж у країнах - членах ЄС. Ставка податку на прибуток підприємств є нижчою, ніж у розвинутих країнах - членах ЄС (в середньому 30,1%), але вищою, ніж у країнах - нових членах ЄС (в середньому 20,6%). Ставка ПДВ перевищує середній рівень як в розвинутих країнах, так і в країнах - нових членах ЄС (табл. 1).

Зниження ставок за основними податками та розширення спектру податкових пільг стало однією з причин зменшення частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему держави (податкового коефіцієнта) від 38% в 1993-1994 рр. до 31,6% в 2004 р. (табл. 2), тобто до рівня, нижчого не лише порівняно з розвинутими європейськими країнами, а й з країнами - новими членами ЄС (табл. 3).

Крім зазначених причин, зменшенню податкового коефіцієнта сприяло посилення таких негативних явищ в українській податковій системі, як зростання податкової заборгованості платників перед бюджетом від 0,1% ВВП (1994 р.) до 9,5% (1998 р.) і після масштабних списань та реструктуризації податкової заборгованості у 2001 році - до 6,4% (2002 р.) і 2,6% (2004 р.). Оптимізація податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків призвели до зниження фіскальної ефективності, наприклад, ПДВ (від 8,8% ВВП в 1997 р. до 4,9% ВВП в 2004 р.) і податку на прибуток підприємств (від 6,2% до 4,7% відповідно).

У 2005 році рівень перерозподілу ВВП через податкову систему зріс до 38,1% (табл.2), суттєво наблизившись до показника по 15 країнах - членах ЄС (41,5%).

Основними причинами зростання перерозподілу ВВП через податкову систему у 2005 році стали:

• розширення податкової бази внаслідок скасування деяких галузевих пільг, а також пільг, що надавалися суб'єктам СЕЗ, ТПР та технопарків;
• легалізація і зростання імпорту;
• посилення контролю за сплатою податків при перетині митного кордону України, а також об'єктивне визначення митної вартості;
• удосконалення адміністрування податків;
• підвищення податкової (платіжної) дисципліни.

Зростання податкових надходжень до зведеного бюджету на 55,3% у 2005 році при зростанні номінального ВВП лише на 21,4% продемонструвало значні резерви підвищення фіскальної ефективності основних податків за рахунок перелічених факторів.

Податкова система в Україні має ряд особливостей порівняно з податковими системами європейських країн.

В Україні діє одна з найнижчих ставок оподаткування доходів фізичних осіб і вищий рівень оподаткування прибутку підприємств. Перше є наслідком запровадження пропорційного податку, що справляється у перехідному періоді з 2004 року за ставкою 13% (з 1 січня 2007 року запроваджується ставка 15%). У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема, в Естонії - 26%, в Латвії - 25%. Друге є наслідком не стільки розміру податкової ставки, як ширшої податкової бази, про що свідчить порівняльний аналіз коефіцієнта продуктивності податку на прибуток ( табл. 4).

Нормативно-правова база оподаткування в Україні залишається доволі неоднорідною, окремі законодавчі норми - недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими.

Неточність формулювань призводить до нарощування кількості підзаконних актів, податкових роз'яснень, навантаження на судову систему у зв'язку із зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства.

Порушується цілісність податкової системи України внаслідок співіснування в ній двох підсистем оподаткування - стандартної і спрощеної. Використання в Україні спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва зумовило виникнення низки проблем, пов'язаних із справлянням податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб і відрахувань до державних фондів соціального страхування, мінімізації доходів при оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарські операції з суб'єктами малого бізнесу.

У країнах ЄС спрощені системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, аналогічні єдиному податку в Україні, не використовуються. Натомість набули поширення інші форми державної підтримки цього типу підприємств:

• звільнення деяких видів підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності;
• запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість деяких видів операцій характерних для фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів;
• використання податків на оціночний (вмінений) дохід і мінімальних податків.

Недосконалою є система солідарного формування і розподілу коштів Пенсійного та інших фондів соціального страхування, що базується на високих зборах.

Податкові платежі становлять значно більшу питому вагу у доходах низько- та середньооплачуваних працівників, ніж у доходах високооплачуваних працівників.

ІІ. Мета податкової реформи

Метою реформування податкової системи України є створення більш ефективної і раціональної податкової системи, що забезпечує сприятливі умови для ведення бізнесу, здійснення інвестицій, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку за одночасного динамічного збільшення сукупних податкових надходжень до усіх рівнів бюджетів та державних цільових фондів.

Реалізація податкової реформи повинна бути цілеспрямованою, системною, відкритою, виваженою (обґрунтованою макроекономічним аналізом та актуарними розрахунками) і поступовою у часі.

Реформування податкової системи України буде здійснюватися на основі прийняття нових нормативно-правових актів та удосконалення чинних із подальшою їх інкорпорацією через кодифікацію.

Вибір моделі податкової системи України

Відповідно до Конституції України (стаття 1) Україна є соціальною правовою державою.
Отже, її податкова система має відповідати вимогам соціальної держави, передусім щодо рівня фінансування суспільних благ, із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечуватиме формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави.

Визначеній меті має відповідати модель за такими ознаками:

• реалізації принципів економічної ефективності, соціальної справедливості, рівності усіх перед законом та недопущення податкової дискримінації;
• оптимального поєднання інтересів держави та платників;
• сприяння інвестиційним процесам та економічному зростанню;
• формування доходів бюджету переважно має здійснюватися за рахунок непрямих податків (податків на споживання ) та податків з особистих доходів громадян, а також рентних та ресурсних платежів;
• суттєвого зростання ролі рентних платежів і платежів за використання природних ресурсів (природно-ресурсної ренти) та екологічного податку;
• формування податкових правовідносин на засадах, що відповідають вимогам громадянського суспільства і правової держави.

Параметри податкової реформи мають визначатися розмірами державних потреб у фінансових ресурсах, зумовлених функціями держави та основними конституційними й економічними гарантіями громадян України. Зниження податків має відбуватися разом із скороченням державних витрат та забезпеченням, в першу чергу, соціальної складової бюджету, а саме:

• поступовим підвищенням оплати праці в бюджетній сфері до рівня середньої заробітної плати у промисловості;
• поступовим проведенням диференціації пенсій та другого етапу запровадження пенсійної реформи, у тому числі запровадженням накопичувальної системи;
• поетапним переходом до монетизації надання пільг населенню залежно від рівня доходів громадян;
• забезпеченням ефективної системи надання медичних послуг шляхом впровадження страхової медицини, що неможливе без фінансової підтримки з боку держави;
• забезпеченням необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема вугільної промисловості, сільського господарства;
• забезпеченням державної підтримки розвитку пріоритетних видів економічної діяльності;
• переорієнтацією напрямів використання коштів державного бюджету на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також впровадженням програм енергозбереження.

Зазначене означає існування жорстких бюджетних обмежень для проведення податкової реформи, які унеможливлюють її радикальний характер, вимагають перегляду розмірів податкових ставок. В іншому випадку проведенню радикальної податкової реформи має передувати перегляд державних видатків, у тому числі скорочення соціальних програм.

ІІІ. Напрями реформування податкової системи України

1. Створення умов для формування сприятливого інституційного середовища оподаткування шляхом:

• забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;
• забезпечення закритого (остаточного) переліку прав контролюючих органів, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів, з метою запобігання розширенню функцій і прав однієї сторони та обмеженню прав другої сторони.

2. Внесення змін до структури податкової системи:

• запровадження податку на активи як мінімального (залікового) податку з податку на прибуток підприємств;
• скасування з числа місцевих податків і зборів комунального податку та
   неефективних (затратних) податків і зборів;
• запровадження податку на нерухоме майно громадян шляхом включення його до складу місцевих податків і зборів.

Запровадження податку на нерухомість зумовлено Конституцією України, якою закріплено обов'язок усіх громадян декларувати свій майновий стан і сплачувати відповідні податки, передбачені Законом України "Про систему оподаткування".

Базою оподаткування має стати оціночна вартість нерухомого майна, занесеного до державного реєстру нерухомості.

Ставки податку можуть бути диференційованими в межах мінімальних і максимальних розмірів, встановлених законодавством залежно від видів нерухомості, та встановлюватися в цих межах місцевими органами виконавчої влади для забезпечення потреб місцевих бюджетів.

3. Комплексне реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва шляхом запровадження єдиного податку:

• поширення спрощеної системи виключно на фізичних осіб-підприємців, які надають послуги населенню та здійснюють роздрібну торгівлю в нестаціонарних приміщеннях, з обсягом річної виручки не вище визначеного законом рівня, у трудових відносинах з якими протягом року перебуває не більше 5 осіб;
• сплата плати за землю і ресурсних платежів, а також внесків до державних цільових фондів на загальних підставах;
• встановлення ставки єдиного податку на рівні 15 відсотків сукупного чистого доходу. При цьому сукупний чистий доход не може бути меншим ніж розрахунковий оціночний доход, який визначається виходячи із середньої заробітної плати в регіоні та враховує сукупність особливостей ведення підприємницької діяльності в різних умовах;
• збереження спрощеної системи обліку та звітності із обов'язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок.

4. Удосконалення законодавства в частині справляння податку на прибуток підприємств та забезпечення дотримання основних принципів прибуткового оподаткування в умовах ринкової економіки:

• принципу оподаткування доходів "по всьому світу", що включає всі доходи, отримані платником у межах країни резиденції і за кордоном, з відповідним складанням консолідованої фінансової звітності за правилами міжнародних стандартів;
• принципу оподаткування нетто-доходу, що передбачає розмежування витрат, понесених для отримання доходу і споживчих витрат;
• принципу оподаткування економічного потенціалу, що передбачає врахування доходів протягом усього циклу господарської діяльності, який не обмежується податковим періодом, із застосуванням права перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування на наступні податкові періоди з обмеженням у часі або обсягів збитків.

У процесі реформування податку на прибуток підприємств необхідно також забезпечити:

• перегляд норм, якими регулюється склад валових витрат, на предмет їх відповідності принципу нетто;
• вдосконалення адміністрування податку шляхом максимально можливої гармонізації податкового і бухгалтерського обліку для визначення податкової бази;
• розповсюдження загальної системи оподаткування прибутку суцільно на всіх суб'єктів господарювання;
• запровадження стандартних методів визначення бази оподаткування для платників, які застосовують методи переведення доходів у неоподатковуваних сферах чи до територій, визнаних як офшорні зони.

Поступова відмова від паралельного функціонування стандартної та спеціальних систем оподаткування (спрощених систем оподаткування за єдиним податком, фіксованим сільськогосподарським податком, особливої системи оподаткування страхової діяльності) дасть змогу не допустити їх використання з метою спотворення нормального конкурентного середовища та схем оптимізації податкових зобов'язань підприємств, що працюють на загальній системі оподаткування.

Зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств шляхом:

• поетапного, не менше ніж за три роки, зниження ставки податку до розміру 20 відсотків;
• забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом використання принципу "прискореної амортизації" для виробничих активів при запровадженні новітніх та інноваційних технологій;
• звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів.

5. Удосконалення законодавства в частині справляння податку з доходів фізичних осіб щодо повнішої реалізації фундаментальних принципів прибуткового оподаткування, властивих соціальним державам, зокрема:

• принципу тотальності (стягнення податку з усіх видів доходів). Оподатковуваний дохід має включати доходи від підприємницької та незалежної професійної діяльності, доходи від найманої праці та доходи від володіння майном (у вигляді спадщини і подарунків), майновими та немайновими правами, основним елементом яких є пасивні доходи (проценти, дивіденди, орендна плата тощо);
• принципу нейтральності (оподаткування доходів одного виду має здійснюватися в однакових розмірах);
• принципу оподаткування економічного потенціалу, згідно з яким об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб має бути дохід, отриманий протягом всього життя особи і, відповідно, оподаткування всіх надходжень на забезпечення життя. Це передбачає включення до оподаткованого доходу не лише заробітної плати, а й пенсійних виплат, отримуваних фізичною особою із системи накопичувального пенсійного забезпечення, які при їх накопиченні були звільнені від оподаткування;
• принципу оподаткування брутто-доходу, який не передбачає зменшення об'єкта оподаткування на суму видатків платника податку. При цьому має бути застосовано право на вивільнення з-під оподаткування доходу, який не перевищує законодавчо установленого рівня мінімального доходу, а також право на податковий кредит щодо визначених законом витрат на забезпечення життєдіяльності фізичної особи і членів її сім'ї.
• непрямих методів нарахування податковими органами сум податку з доходів фізичних осіб.

6. Удосконалення законодавства в частині справляння податку на додану вартість відповідно до таких принципів: 

• визначення податкових зобов'язань здійснюється за принципом "країни призначення", що передбачає оподаткування товарів, призначених для внутрішнього споживання, включаючи імпортовані в Україну, за винятком товарів, що поставляються на експорт;
• послуги, що надаються на території України будь-яким юридичним чи фізичним особам, підлягають оподаткуванню;
• визначення податкових зобов'язань з операцій продажу товарів чи послуг здійснюється за принципом "першої події" та із застосуванням "методу податкового кредиту";
• право на отримання податкового кредиту з ПДВ виникає лише на підставі подання рахунку-фактури (податкової накладної) на придбані товари (послуги), підтвердженого подачею до податкових органів реєстру податкових накладних в електронному вигляді;
• застосування ставки податку "0" не допускається при здійсненні продажу на внутрішньому ринку;
• відшкодування з бюджету ПДВ протягом бюджетного року допускається для платників податку, що:
• здійснюють систематичні поставки товарів на експорт;
• проводять діяльність у сферах, пов'язаних із сезонними закупками товарів, витрати на які не покриваються надходженнями від їх продажу у звітних періодах;
• мають значні інвестиційні витрати.

При здійсненні інших господарських операцій, які призвели у звітному періоді до від'ємного значення, ПДВ відшкодовується з бюджету, якщо впродовж наступних шести місячних звітних періодів ці суми не погашені податковими зобов'язаннями.

• ставка податку має бути єдина та оптимальна за розміром;
• поетапне зниження ставки ПДВ до розміру 18 відсотків.

7. Удосконалення законодавства в частині справляння акцизного збору:

• поступове наближення ставок та гармонізація їх структур до ставок і структур директив країн ЄС, зокрема, на тютюнові вироби, спирт та алкогольні напої з урахуванням вимог до ефективної системи акцизних податків, яка ґрунтується на невеликій кількості підакцизних товарів, добре адмініструється, використовує економічно обґрунтований рівень і структуру ставок, виключає дискримінаційні умови оподаткування товарів на внутрішньому ринку.
• підвищення рівня акцизного збору до 10-12 відсотків дохідної частини бюджету та посилення регулюючої ролі акцизного збору у сприянні зменшенню споживання продуктів і товарів, які несуть шкоду здоров'ю, у вилученні надприбутків з окремих високорентабельних товарів.
• збільшення протягом п'яти років рівня акцизного збору в ціні продажу підакцизних товарів на 30-40 відсотків залежно від споживчих якостей та попиту на них.

8. Реформування рентних відносин як складової податкової системи України.

В умовах реформування рентних відносин як складової податкової системи України ренту необхідно розглядати як правову та і економічну категорію.

Рента як правова категорія - це дохід, що отримується одержувачем ренти (державою) від платника ренти (суб'єкта господарської діяльності) за передані останньому у користування обмежені природні ресурси, що належать державі. Її розмір повинен визначатись Кабінетом Міністрів України та не залежати від результатів фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Рента як економічна категорія ренти характеризує відносини щодо перерозподілу надприбутків, вилучення у суб'єктів господарювання тієї частини доходів, яка створюється під впливом незалежних від суб'єкта факторів економічного чи природного характеру.

Формування економічних відносин нового типу вимагатиме створення регуляторного механізму у вигляді ренти, який дасть можливість формувати доходи держави та стимулювати раціональне використання, охорону та повноцінне відтворення природно-ресурсного потенціалу держави.

9. Удосконалення законодавства в частині справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища у напрямі забезпечення регулюючої і стимулюючої функції збору та встановлення відповідності його величини витратам на усунення шкідливого впливу на навколишнє середовище:

• розширення бази оподаткування збором, включивши до неї екологічно небезпечну продукцію, виробництво, зберігання, транспортування та споживання якої не відповідає встановленим екологічним стандартам і чинить шкідливий вплив на навколишнє середовище чи здоров'я населення;
• включення збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення, що використовують моторне паливо, до складу акцизного збору у вигляді його екологічної складової з метою залучення до оподаткування всіх обсягів моторного палива, що використовуються на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
• забезпечення щорічного перегляду нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища з метою реалізації стимулюючої функції збору щодо запровадження та вдосконалення суб'єктами господарювання природоохоронних та екологічно безпечних технологій.

10.Удосконалення законодавства в частині справляння плати за землю, спрямоване на вирішення нагальних проблем з її адміністрування і, відповідно, зміцнення дохідної частини місцевих бюджетів:

• здійснення інвентаризації преференцій зі сплати земельного податку та скасування неефективних преференцій;
• дотримання позиції вирівнювання податкового навантаження різних сфер економічної діяльності шляхом визначення доцільності застосування пільгових ставок плати за землю;
• запровадження порядку, згідно з яким дозволено встановлювати пільги на відповідний бюджетний період зі сплати земельного податку лише відповідним місцевим радам згідно з переліком, затвердженим законом, виходячи із соціального значення такої підтримки для тих чи інших користувачів чи власників землі.

11. Забезпечення демократизації податкової служби України шляхом:

• зміни ідеології податкової служби на основі підпорядкування її діяльності досягненню основної мети, що полягає у наданні українським платникам податків послуг вищої якості через допомогу в роз'ясненні та виконанні податкових зобов'язань, а також належне і справедливе відносно до всіх платників застосування податкових законів ;
• забезпечення політичної і партійної нейтральності вищого керівництва податкової служби;
• перенесення акцентів у роботі податкових органів на роз'яснювальну роботу з посиленням відповідних підрозділів податкової служби та їх комплектуванням висококваліфікованими кадрами;
• застосування нових підходів до здійснення контрольно-перевірочної роботи, зокрема, передування глибокого економічного аналізу її плануванню;
• розробки механізму залучення представників громадськості до вирішення спірних питань між органами податкової служби і платниками, а також механізму поєднання в процесі адміністрування податків бюрократичних і демократичних засад;
• оцінки з позицій платників податків законопроектів щодо внесення змін і доповнень до податкового законодавства, інших заходів у сфері оподаткування та їх коригування з метою забезпечення більшої відповідності запропонованих змін і доповнень інтересам платників податків;
• захисту інтересів і прав платників;
• надання платникам інформаційних, консультативних та юридичних послуг.

ІV. Напрями реформування системи платежів до соціальних фондів

Досягненню цілей реформування податкової системи сприятимуть заходи щодо реформування системи платежів до соціальних фондів:

а) запровадження єдиного соціального внеску;
б) забезпечення поетапного зниження ставки єдиного соціального внеску та узгодження її зниження з реформуванням системи соціального страхування в Україні, виходячи з того, що розмір цієї ставки залежить від:

• кількості та вартості програм соціального страхування;
• вікової структури населення або кількості пенсіонерів на одного працюючого;
• наявності чи відсутності пільгових категорій платників єдиного соціального внеску;
• кількості пенсіонерів, які отримують привілейовані пенсії, що значно перевищують сплачені ними внески до Пенсійного фонду, різниця між якими повинна компенсуватися з державного бюджету;
• рішення щодо визначення співвідношення між фінансуванням програм соціального страхування за рахунок доходів державного бюджету і за рахунок єдиного соціального внеску, виходячи з того, що рішення на користь збільшення фінансування за рахунок державного бюджету передбачає встановлення на досить високому рівні ставок основних бюджетоутворюючих податків, тоді як рішення на користь фінансування за рахунок єдиного соціального внеску - утримання його ставки на відносно високому рівні.

Враховуючи орієнтацію на відносно невисокий рівень ставок всіх основних податків, можна дійти висновку, що основним джерелом фінансування програм соціального страхування в Україні буде єдиний соціальний внесок, що унеможливлює суттєве зменшення його ставки. Це не означає відсутності резервів її зменшення, серед яких:

• зниження витрат на адміністрування внеску;
• зростання заробітної плати, а також виведення її з тіні;
• ліквідація пільгових категорій платників єдиного соціального внеску;

в) зміна пропорції розподілу платежів до соціальних фондів між роботодавцями і найманими працівниками через підвищення ставки єдиного соціального внеску для найманих працівників і зниження її для роботодавців.

Для цього необхідно провести "бруттизацію" заробітної плати, збільшивши її на суму, на яку зменшуються відрахування, що здійснюються роботодавцем до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, та відповідно збільшивши розмір страхових внесків, що сплачуються найманими працівниками.

V. Прикінцеві положення

1. Передбачуваність податкового законодавства забезпечується дотриманням основних напрямів реформування податкової системи України.

2. Реалізація Концепції реформування податкової системи України здійснюється шляхом прийняття Податкового кодексу України.

3. Етапи прийняття Податкового кодексу України затверджуються Урядом.

Таблиця 1
Ставки основних податків у країнах - членах ЄС, 2005 р. (ПДВ-2004 р.) (%)

Таблиця 2
Динаміка рівня оподаткування 1992- 2005 рр. (%)

Таблиця 3
Загальний рівень оподаткування економіки в країнах - членах ЄС, % (2003 р.)

Таблиця 4
Коефіцієнти продуктивності* ПДВ та податку на прибуток в країнах ЄС (2003 р.) і в Україні (%)

Таблиця 5
Частка основних податків у ВВП країн - членів ЄС в 2003 р. та України (%)